В цьому році виповнюється 102 роки з дня визначної історичної події в житті буковинців - Буковинського народного віча в Чернівцях 3 листопада 1918р. Його учасники прийняли доленосне рішення про входження Північної Буковини до складу Західноукраїнської держави й заявили про своє прагнення об'єднатися з Великою Україною.
    Це була найвизначніша подія ХХ століття в житті української громади нашого краю.
Серед організаторів Буковинського віча був учений-філолог, історик, громадський діяч , викладач Чернівецького університету - Степан Смаль – Стоцький. Він народився 9 січня 1859 року в Галичині , у селянській сім’ї. Навчався в школах Радехова та Львова, Львівській академічній та Другій львівській гімназіях.
В 1878 році Степан стає студентом філософського факультету Чернівецького університету, де успішно навчається, а також бере жваву участь у студентському житті, очолює товариство «Союз» в якому організовує хор,«що піснею розбуджувало приспале національне життя на Буковині».
У 1885 повертається до Чернівців і стає завідувачем кафедри української мови і літератури в університеті. Степан Смаль-Стоцький, крім наукової та викладацької роботи, займав стійку громадянську позицію: був депутатом Буковинського сейму (1892-1912), заступником крайового маршалка Буковини (1904-1912), депутатом австрійського парламенту (1911-1918).

   З початком першої світової війни, учений не стояв осторонь подій та очолив Центральну (Бойову) Управу Українських Січових Стрільців.
Після проголошення у 1918 році Західноукраїнської Народної Республіки Степан Смаль-Стоцький всі свої сили кинув на боротьбу за молоду українську державу, був одним з організаторів Буковинського віча в Чернівцях та низки акцій на підтримку ЗУНР, активно популяризував українську державність за кордоном. З 1918 – 1921 року виконував обов’язки посла ЗУНР в Чехословацькій республіці, оселився в Празі та викладав Українському вільному університеті. Там професор прожив до смерті у 1938 році.

    Так писали про ученого його друзі, колеги та учні в некролозі від 19.08.1938:
«Бо ж покійний професор Степан Смаль-Стоцький — творив історію. Творив її на невеличкому шматочку української землі, на Зеленій Буковині, яку Він силою Свойого таланту, Своєю невичерпною енергією, невсипущою працею довів до розквіту, з невідомої ще в 80. рр. XIX. ст. з національного погляду землі зробив країну, де українці були зовсім рівновартним народом із усіма націями, що заселювали Буковину, мали свою національну автономію, свої школи, жили вільним майже повним національним життям...»